Психологічна підтримка у період воєнних дій

https://docs.google.com/document/d/1pmzHZwo7HLqL59iNGxdG5kcma6Cqn29G/edit?usp=sharing&ouid=108079852472033701134&rtpof=true&sd=true

https://nus.org.ua/news/shho-robyty-yakshho-vy-natrapyly-na-pidozrilyj-predmet/

- Проводьте алегорії з улюбленими казками. Поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте улюблені казки вашої дитини та які там були випробовування. Це допоможе запустити механізми адаптації. - Вигадуйте нових фантастичних персонажів. Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» - персональний тотем-захисник, як Патронус у Гарі Поттера. - Розказуйте про янголів, які захищають. Можна з дитиною уявляти великі крила Янголів. Так ми допоможемо малечі відчути себе в безпеці. - Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови. Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

https://znayshov.com/News/Details/pratsiuie_telehram-_kanal_pidtrymai_dytynu

Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз». Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі: • перебувають з дітьми в бомбосховищах та укриттях; • пересуваються в інші міста; • залишаються вдома та чекають на повернення рідних-героїв із зони бойових дій. Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Для них створено окрему сторінку на офіційному сайті МОН та на Youtube-каналі МОН.

Так само, як імунітет допомагає організму опиратися захворюванням, є особливості психіки, які допомагають людині протистояти дії стресу. Порівняно недавно в психологічній термінології з‘явилося поняття «резильєнтність». Його можна перекласти приблизно як «пружність». Резильєнтність – характеристика психіки, що дає змогу попередити вигорання, тривожні та депресивні стани. Якщо впустити на підлогу металеву кульку, з нею нічого не буде. Якщо впустити яйце, воно розіб‘ється. А якщо впаде тенісний м’яч, від удару об підлогу він змінить форму, потім відновить її й відстрибне. Це і є резильєнтність

Під час війни багато родин змушені покидати свої домівки та рухатися у невідомість для пошуку безпечного місця для себе та своїх дітей. Прибувши на місце тимчасового перебування, батьки та діти стикаються з адаптацією до нових умов. У цьому буклеті ми зібрали поради щодо стабілізації психологічного стану батьків та дітей, які залишили свої домівки.

Вже який день ми перебуваємо у стані постійної готовності та очікування небезпеки. Тривала активація нервової системи веде до виснаження і втоми, зниження пильності. Якщо у перші дні при звуках сирени люди негайно шукали укриття, спускалися у сховища, то з часом все більше людей починає ігнорувати сигнал небезпеки, продовжуючи займатися звичними справами. Ситуацію ускладнює ще й те, що психологічно мало хто був готовий до війни, а тим більше до тривалих обстрілів, облоги, тривалого перебування у сховищах. Реакції збайдужілості до небезпеки виникають внаслідок: ❇ Звикання. Сирени звучать десятки разів на день, проте обстрілів чи ракетних ударів на своїй території люди не чують, не бачать вибухів. Тому вже можна почути легковажні виправдання, на кшталт, «скільки разів вже лунала тривога, а нічого не відбувається, тож можна не реагувати». ❇ Втоми і виснаження. Тривале перебування у стані тривоги веде до виснаження захисних сил організму. Виникає втома, яка зменшує протидію небезпеці. Відчуття, що просто немає сил бігти у сховище. ❇ Апатії. «Станеться те, що має статися, від мене нічого не залежить». Ми спостерігаємо багато емоцій, страждань, але й випадки щасливого неочікуваного порятунку, тому й може видаватися, що не варто й пробувати докладати зусиль. Зрідка можливі й інші: ❇ Переоцінка сил, власного досвіду, «безтурботність» — «зі мною нічого не трапиться», «я вмію поводитися у небезпеці». Так говорять люди, чия професія у мирному житті була пов’язана із небезпекою, забуваючи про те, що сьогодні маємо справу із небезпекою зовсім іншого рівня. ❇ Схильність «бути як всі» — «інші не ховаються, і я не буду». Навіть у стресових ситуаціях ми намагаємося подобатися оточуючим. Та наразі саме пильність та реагування на небезпеку потрібні для того, щоб: ✳ вижити самому та допомогти вижити близьким ✳ не просто вижити, а зберегти сили, щоб працювати, бути корисним, бо після перемоги потрібно буде багато зусиль для відновлення того, що було зруйновано ✳ бути прикладом для оточуючих. У небезпеці діти, люди старшого віку часто губляться та не можуть швидко орієнтуватися.

https://youtu.be/-_PkN6CQCGg

Існує проста у використанні та обробці результатів методика діагностики тривожності, що включає спостереження (методика Роберта Річардсона Сірса). Дорослим потрібно обрати тільки ті якості (ознаки тривожності), які спостерігаються в поведінці дітей:

У кожної сім’ї є власний план дій під час повітряної тривоги. Але школа як «окрема родина» повинна діяти злагоджено. Тому важливо прийняти загальні правила евакуації під час сигналу сирени у школі. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ Україна) підготував коротку інструкцію для українських батьків про те, як готувати дитину до школи в умовах війни. (за матеріалами сайту https://osvita.ua/school/87215/

В Україні вже понад рік йде повномасштабна війна. Діти відчувають стрес та мають менше мотивації вчитися, іноді відмовляються виконувати домашні завдання. Тому ми підготували поради, які допоможуть підтримати дитину та заохотити її до навчання.

Спроможними поважати себе та інших, однак бути готовими до відмови; не боятися помилок у нових спробах заради досягнень; взаємодіяти з оточенням, не приховуючи своїх потреб і бажань; аналізувати ситуації й захищати свою гідність; тримати слово і бути відповідальними - саме такими ми хочемо бачити своїх дітей у дорослому віці.

Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. Як серед нормальних поведінкових проявів підлітка розпізнати тривожні дзвіночки: ризиковану поведінку, думки про самогубство? І коли щось дійсно пішло не так, як діяти батькам? Психологиня Ольга Кухарук пропонує дієву інструкцію для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути